Якби прикмета, що як зустрінеш новий рік - так його й проведеш - справджувалася, то я мабуть би з глузду з"їхала. Тому що 2011-й я зустрічала хвора, в жахливій депресії і зі слізьми на очах. Але сам 2011-й видався досить таки непоганий.
Кажуть, життя вимірюється не кількістю вдихів і видихів, а кількістю таких моментів, коли перехоплює дух. Сьогодні дух у мене перехоплювало двічі. Читать дальше...
Завтра на мене чекає дорога. Недовга, але приємна подорож у старовинний Кам"янець-Подільський.
Сусідка по квартирі досі з мене в шоці, мовляв, чого це їхати в інше місто, щоб послухати концерт?
А я така, затята меломанка)) Та і розвіятись заодне не завадить. Зміна обстановки, нові враження... Бо щось надто вже небо наді мною затягнулося хмарами. І кому, як не мені, їх розганяти.
Позавчора побачила в одного друга на стіні пісню гурту з дивною назвою "ЗимавсегдА" - "Пожизненно пасмурно". Вирішила прослухати. Мене пройняло! Настільки просто, але так, що "чіпляє". Стала гуглити далі і знайшла ще купу пісень цього ж гурту. І ось зараз, майже о третій ночі сиджу, творю щось у фотошопі, а натхнення черпаю з кружки зеленого чаю з саусепом та пісні "Люблю тебя".
Сьогодні мені наснився ти. Давно вже не снився, навіть враховуючи те, що я взагалі рідко бачу сни (чи рідко їх запам"ятовую). Зовсім такий, як у житті: веселий, безтурботний, такий собі енерджайзер:)
Я змирилася з тим, що нам не судилося бути разом, дотримала своєї обіцянки і відпустила тебе. Вже не шукаю "випадкових" зустрічей, не шукаю в натовпі на вулиці твоє обличчя. Вже відійшло, відболіло... Але чому, прокинувшись після сьогоднішнього сну, продовжую думати про тебе? І думаю з якимось дивним відчуттям, для опису якого навіть слів не можу знайти.
Мабуть, почуття не минають безслідно, якщо вони були справжні. Вони перероджуються в якісь інші. Пристрасть вщухає, божевілля минає, але не можеш байдуже відреагувати, коли зустрінеш або хтось нагадає про того, заради кого колись так нестримно билося серце.
Мабуть-таки твердження дослідників про те, що із приходом осені та скороченням світлового дня в організмі людини знижується рівень серотоніну, що і призводить до осінніх депресій, - не безпідставні. Хоч і не було ще осінніх затяжних дощів і безпросвітно сірого неба, але в середині знову з"являються якісь нотки суму. А літом же ж і часу не було навіть подумати про щось похмуре! Чому ж зараз такі думки закрадаються в голову, хоча справ як і раніше під зав"язку, навіть забула, коли востаннє заглядала на блог (аж ось серед ночі знайшла хвилинку).
Дошкуляє ранковий та вечірній холод. Особливо, коли лягаєш у холодне ліжко. Відчуваю, що потрібно вже відвозити літній гардероб на зберігання до батьків, а сюди привозити собі теплі светрики і щось тепліше на ноги.
Сьогодні відкрила для себе нове в українській музиці - Maria Group. Раніше ніколи не слухала джазову музику, а от тепер мені в кайф:) До того ж якраз під настрій.
Люди, хто має досвід у пошуках спонсорів, чи радше навіть меценатів, відгукніться і поділіться секретом: як переконати їх у тому, щоб вони профінансували твій проект?
Суть справи: існує творчий проект (група) для якого потрібні гроші на розвиток. Проте з потенційними спонсорами не так просто вийти на контакт: "біг босів" як правило, надійно охороняють від сторонніх додзвонювачів і візитерів їхні секретарки, а якщо й з"єднують, то ті швидко "зістрибують" з розмови ледве почувши про гроші. Хоча, якби поговорити з ними хвилин 20, ознайомити їх зі здобутками групи, з тим, для чого ці фінанси потрібні надалі і що може бути в результаті, то вони, може, б і не були такі категоричні, та от лихо: навіть на зустріч зі спонсорошукачами майже ніхто не погоджується.
Хто стикався з подібним, відгукніться! Можливо, є якісь прийоми, як зацікавити майбутніх спонсорів/меценатів буквально з першої хвилини телефонного дзвінка?
Так давно сюди не заходила, що помилково набрала старий пароль, який потім змінила на інший, і щиро здивувалась, що ХБ не пустив мене в систенму під моїм ніком.
Почитавши стрічку друзів, зрозуміла, наскільки відстала від ХБ-шного життя. Не вистачає часу на все...
За півтори місяці, що минули, багато всього відбулося, дрібного і не такого вже й дрібного.
Найприємніше слово для мене наразі - відпустка)))) Тому що я нарешті її дочекалася.
У п"ятницю ввечері в мене взагалі було таке відчуття, що я потрапила в рай, адже попереду було не лише два вихідних (яких і то чекаєш, як свята), а цілих три тижні свободи. Юхххуууууу!!!! ))))))
Завтра поїду до батьків підсобляти клеїти шпалери, а по приїзді назад включуся в активний пошук нової роботи. Ця думка мене свердлить вже давно, але тепер чаша переповнилася. Настав час прощатися з тим, що вже давно себе вичерпало
Безперечно, все, що ми робимо, має властивість повертатися до нас у кратному розмірі. Зробив комусь подлянку - чекай, що і тебе те саме спіткає. Зробив добро - це тобі теж зарахується. Та попри це правдивою все ж залишається приказка, що від добра добра не чекають. І марно сподіватися, що тобі допоможе саме той, кому колись допоміг ти. Чомусь такі люди залишаються осторонь у ті моменти, коли ми потребуємо їхньої допомоги (за винятком декількох найкращих, перевірених часом і життям друзів). І найприкріше - що вони таки можуть зарадити у цій ситуації, але не роблять цього. Чому? Невже так важко простягнути руку допомоги тому, хто колись щиро та безкорисливо простягнув її тобі?
Вперше у місті Хмельницький буде проведено масштабний конкурс серед людей і подій, що мають відношення до хмельницького клубного життя, під назвою «Tuborg Showbiz Awards». Концепція заходу відображає в собі визначення і нагородження кращих номінантів, котрі визначаються шляхом голосування.
У номінації "Кращий рок-гурт" серед шести гуртів міста представлено гурт STANZA - один з найдосвідченіших і найулюбленіших рок-гуртів міста. Щоб перемогти, їм потрібна ваша підтримка. Голосуйте за них на сайті http://tuborg-awards.com.ua/ до 15 квітня.
Хто ще не чув їхньої музики - ласкаво просимо зайти на сторінку гурту http://vkontakte.ru/stanza_band і переконатися, що ці хлопці дійсно варті звання кращих.
Оголошення переможців і нагородження відбкудеться на вечірці «Tuborg Showbiz Awards», 16 квітня в клубі «СВ».
Післязавтра наступає моя улюблена пора року - весна. І хай поки що лишень на календарі, все одно думка про це вже зігріває теплом.
Позавчора побувала на концерті. Кльово, але мало. Втім, хорошого завжди буває мало. Помітила, що STANZA вже два чи три роки поспіль виступає в останні дні лютого, так би мовити "за два шага до весны". Та й пісня така є у їхньому репертуарі.
Нижче відео з концерту. Соррі за якість, знято на фотик-мильницю
Років 20 тому цей день однозначно вважався святом. Після здобуття незалежності ставлення до 23 лютого змінилося. По-перше, вже давно нема радянської армії, а значить, і її свята немає теж. Проте наші батьки, діди, які служили в радянських військах, продовжували вважати цей день святковим. Зрештою, його перейменували у День захисника Вітчизни. Частина чоловіків відзначає це свято і очікує на привітання та подарунки. Інша частина ледь не ображається, коли їх вітають з цим днем. Тому від себе хочу привітати ту чоловічу половину ХБ, яка цей день святкує. Хай все таки вам ніколи не доводиться захищати Вітчизну зі зброєю в руках, але будьте справжніми захисниками, надійною опорою для своїх рідних, близьких та коханих. :)
А все банально просто: у цей день ще гостріше відчуваю свою самотність. Ні, я не боюся залишатися вдома сама чи прогулятися містом наодинці. Це мені якраз навпаки подобається. Але інколи так хочеться, щоб було кому дивлячись в очі сказати "Люблю" і почути у відповідь "Я тебе теж".
Та й взагалі таке свято як день закоханих непотрібне, як на мене. Адже у щасливих закоханих і так щодня свято, а от ті, хто сам-один, у цей день ще більше потерпають від цього.
П.С. Цей пост мав бути оприлюднений вчора, але через традиційні вже глюки на ХБ побачив світ тільки сьогодні
Бувають пісні, які слухаєш, і здається, ніби вони написані про тебе, про якийсь випадок, що відбувався у твоєму житті. Такі пісні стають особливо близькими, спорідненими для душі. Такою спорідненою мені є ця пісня.
Гурт "Етсетера"
"Гаряча, як лава, кров, а не кава. Час заліковує не все"
Сиджу на роботі, жую вівсяне печиво, добиваю останню сторінку аналітичної записки і знаходжуся у передчутті вихідних, які нарешті в мене будуть. Нірвана!
Вчора і позавчора ходила на клубні концерти місцевих рок-гуртів. Сьогодні в нас виступає київська "Димна суміш". І я знову збираюся йти. Хоча трохи побоююся за свої барабанні перетинки, бо знаю зі слів очевидців, що ДС не шкодує вух своїх слухачів. А до того ж ще й в клубі, де гурт виступатиме, поставили надпотужні для того закладу динаміки.
І ще один доказ музичної залежності - я просто не розстаюся з плеєром. Ось так.
Минулого ранку я прокинулась і поглянула на годинник на стіні. Якогось дива він зупинився і показував без кількох хвилин п"яту. На дворі вже було досить світло, і я зрозуміла, що насправді вже як мінімум восьма година. Але не бажаючи вилазити з-під тепленької ковдри, щоб глянути на правильний годинник, я перевернулася на інший бік і заснула.
В цей проміжок часу мені наснився дивний сон (у продовження побаченого). Снилося, що була ніч,а навкруги - світло як удень. Земля хитається, наче під час сильного землетрусу і всі кольори навколо якісь неприродньо контрасні. І в цей момент я розумію, що це - кінець світу... Що було далі? - не пам"ятаю, бо після пробудження у пам"яті залишився тільки цей уривок сну.
Маячня? Та я і сама не знаю, чого це раптом мені наснився апокаліптичний сюжет, я якось ніколи особливо не переймалася тим. А може, слід якось по-філософськи трактувати його? Наприклад, як знак того, що цей не вельми приємний період мого життя закінчиться і розпочнеться нове життя?
Ну ось, всі вже давно - хто подумки, а хто й письмово - підбили підсумки року, що минає. А я щойно беруся за цю справу. Запізнюватися - це, мабуть, моя карма в цьому житті. Запізно зустріла хлопця, в якого зараз закохана до безтями, запізно почала рухатися до своєї заповітно-омріяної роботи... Але зараз не про це.
Комментариев 11
oksanamilashka в друзья
