http://oksanamilashka.hiblogger.net/rss/ RSS feed of hiblogger.net user oksanamilashka Fri, 04 Jul 2008 21:54:05 +0300 Fri, 04 Jul 2008 21:54:05 +0300 http://hiblogger.net/img/avatar/c/d/4/f_11377231.jpg http://oksanamilashka.hiblogger.net/rss/ http://oksanamilashka.hiblogger.net/54868.html Продовжуємо мандрувати містами Західної України :) Думка відвідати Тернопіль з’явилася у мене ще напередодні травневих свят. Але тоді одна моя подруга, якій довелося побувати у тому місті буквально за тиждень до того, як я озвучила свій намір поїхати в Тернопіль, відмовила мене від цієї поїздки, посилаючись на те, що там, мовляв, нема на що дивитися. Згодом ще одна моя подруга порадила все ж таки відвідати Тернопіль, але трохи згодом, коли вже потеплішає. Отже, я вирішила, що колись таки поїду, але коли саме &#8211; ще не знала, відкладаючи поїздку на невизначений термін. Останній відгук, який я почула про Тернопіль минулого тижня, був схвальний і тоді я вирішила: що б хто не казав мені про це місто надалі &#8211; все одно поїду. Адже краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Ми сіли у поїзд і за дві години вже були на місці призначення. Тернопіль зустрів нас мінливою хмарністю і у першій половині дня на небо декілька разів набігали хмари, з яких здавалося, ось-ось піде дощ. А у другій половині дня сонце все-таки перемогло і я навіть встигла добряче загоріти. Одне з найпривабливіших місць Тернополя &#8211; це їхнє озеро. Принаймні, на мій погляд. Навколо нього з одного боку розміщено багато химерних кам’яних фігур. А ще вздовж узбережжя є лавочки, так що відпочиваючим є де присісти. Біля озера знаходиться найстаріша (як мені сказали) церква Тернополя, а ще неподалік &#8211; замок. На території самого міста &#8211; він єдиний, а взагалі у Тернопільській області їх налічується близько двадцяти. Від замку до озера спускається оригінальний фонтан-водоспад і якщо дивитися на нього зверху вниз, складається враження, що бачиш перед собою Потьомкінські сходи. Центр міста схожий на велетенський квітник. Таки права була Лєна, яка радила мені їхати туди пізніше, коли буде тепліше і коли квітнутимуть квіти. Особливо ефектно виглядає різнобарвна клумба з кактусом посередині. Вишуканою архітектурною спорудою, яка прикрашає серце Тернополя, є театр. Дороги місцями вимощені бруківкою (що характерно для Західної України). Дуже затишний у місті Тернополі парк. Він буяє зеленню і ця зелень у поєднанні з фонтаном пом’якшує спеку в літню пору. Він є чудовим місцем відпочинку і для молоді, і для людей старшого віку, що приходять туди на прогулянку з онучатами. Подорож наша була недовгою, проте залишила по собі масу приємних емоцій. Дуже корисно інколи вирватися зі звичного оточення і побачити та відчути щось нове. Кожного разу, коли закінчується чергова моя мандрівка, хочеться вірити в те, що вона була не останньою і що колись знову потраплю до того міста. Те саме я можу сказати і про Тернопіль. А поки що &#8211; вже вкотре переглядаю фото, зроблені у цьому місті. :))) Wed, 02 Jul 2008 12:13:49 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/54868.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/53276.html Бывает так, что за 24 часа можно прочувствовать больше, чем за год. Ты просто выходишь на улицу и вдруг... Яркий след, который оставляют в памяти такие дни, помогает пережить серые будни, служит поддержкой в трудные минуты. Правда, иногда душа наполняется светлой грустью от того, что невозможно повернуть время вспять. А потом, подумав, улыбаешься прошлому и говоришь себе,что пожалуй, так даже лучше. Ведь эти мгновения согревают нашу жизнь дыханием сказки... Wed, 25 Jun 2008 17:58:37 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/53276.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/52940.html Неможливо &#8211; це лише велике слово , за яким намагаються сховатися маленькі люди , котрим легше жити у нав'язаному їм світі, ніж використовувати дану їм Богом силу змінити його. Неможливо &#8211; це не факт, це приватна думка. Неможливо &#8211; це не вирок, це тільки привід наважитись. Неможливо &#8211; це НІЩО! Tue, 24 Jun 2008 14:24:59 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/52940.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/46022.html 24 травня 2008 року. Ще один день який надовго запам'ятається мені своєю яскравістю та насиченістю. Як тільки я переступила поріг Будинку культури КПІ мене охопило відчуття того, що у найближчі години я стану свідком чогось феєричного і незабутнього. Це передчуття мене не обмануло. Тисячі яскравих вогнів, феєрверки перед сценою, десяток камер, які знімали все, що відбувається у залі, повний зал глядачів, ведучі, що постійно жартували один з одним - все це створювало неповторний настрій. Декілька років я вже хотіла потрапити на це дійство, але все щось заважало. А у цьому році я остаточно вирішила поїхати на гала-концерт, адже, швидше за все, цей сезон &quot;Шансу&quot; дійсно останній, тому тепер або вже ніколи. Що й казати: спостерігати за концертом з екрану телевізора і бути присутньою на живому концерті - це зовсім різні речі. До фіналу десятого Шансу увійшли Олександра Нудьга, Михайло Бочевар, Людмила Нитичук та інші. Мені дуже сподобався виступ Олександри Нудьги. Дівчина має приємний голос і гарні акторські здібності, а пісня &quot;Разговор с портретом&quot;, яку вона виконувала в дуеті з батьком, не могла не викликати сльозу. Неабиякі вокальні дані і у нашої землячки - хмельничанки Людмили Нитичук. М.Бочевар цього разу вивчив слова пісні &quot;Всё могут короли&quot;, на відміну від свого першого виступу в &quot;Шансі&quot;, хоча і тоді забуті слова не завадили йому отримати шквал глядацьких смс-повідомлень, що і дозволило йому вийти у фінал. Сестри з дуету &quot;Анна-Марія&quot; в &quot;Шансі&quot; вже не новачки, тож трималися впевнено і як завжди були усміхнені та веселі. Хто стане першим в останньому &quot;Шансі&quot; - вирішать глядачі, але під час фінального концерту складалося враження, що перших три місця дістануться фіналістам минулих сезонів, серед яких вже згадані сестри-близнючки &quot;Анна-Марія&quot;, Петро Дмитриченко і Маша Собко. Окрім фіналістів вже традиційно на концерті виступили переможці минулих сезонів: Віталій Козловський, Олександр Воєвуцький, Наталія Валевська, Павло Табаков, Інна Воронова, Олеся Киричук, Михайло Мостовий, а також Кузьма, Наталка Могилевська, новий проект Кузьми &quot;Пающіє труси&quot; і інші. Цієї неділі на каналі &quot;1+1&quot; о 20.25 буде телеверсія фінального гала-концерту. Тож, усі зацікавлені, дивіться. А я також дивитимусь ще раз цей концерт і знову переживатиму ті емоції, які переповняли мене тиждень тому Fri, 30 May 2008 17:35:38 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/46022.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/46000.html Наступною незабутньою подією для мене стала поїздка у Київ. Я вирушила туди нічним експресом 23 травня. Ще їдучи у вагоні і розмірковуючи про щось в напівдрімоті, я згадала, що також 23 травня, але 2006 року я теж їхала у Київ у цей же самий час доби. Тоді моя поїздка виявилася напрочуд вдалою, і, вірячи у дежавю, я подумала, що і цього разу маю з&#1765;їздити у Київ не дарма. Ще б пак: я вже тоді точно знала, що зустріну в Києві двох людей, двох своїх подруг, яких не бачила вже кілька років. Спочатку я зустрілася з однокласницею. Точно не пам’ятаю, але здається років 5-6 я її не бачила. Зовні вона майже не змінилася, а ось усередині зміни відбулися істотні, але мабуть , ці зміни на краще. Що й казати, після закінчення середньої школи на нас чекала «школа життя» - це навчання в університетах, інститутах, інших закладах, далеко від батьків і досить часто там, де нас взагалі ніхто не знав і ми нікого не знали. 17-річним підліткам було важко справлятися з деякими обставинами, але «все, що не вбиває, робить нас сильнішими». Тому все, що відбулося з нами за ці роки &#8211; на краще. У кожній ситуації набуваєш якогось досвіду, який допомагає потім у житті. Потім я зустрілася ще з однією подругою. Спочатку це була моя подруга по листуванню, а через три роки після того, як ми почали листуватися, ми ще й побачилися і відтоді бачили одна одну ще декілька разів, і хоч бачилися не часто, продовжували писати листи. За 10 років вона взнала про мене все. І що б не траплялося у житті, завжди простягає мені руку допомоги. Я це відчуваю, знаходячись навіть за 300 кілометрів. При зустрічі вона подарувала мені книжку Адама Джексона «Десять секретів кохання». Сьогодні я дочитала цю книгу і читаючи останні сторінки, не змогла стримати сліз. Цей твір вже поповнив список моїх улюблених книг. Схоже на легенду, казку з добрим кінцем. До того ж у книзі багато мудрих думок, над якими варто замислитись тим, хто хоче щось змінити у своєму житті на краще, подібно до тих людей, чиї історії описані автором. Fri, 30 May 2008 15:42:39 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/46000.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/45113.html <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font face="Times New Roman" size="3">22 травня мені пощастило побувати на концерті Павла Табакова &#8211; талановитого львівського співака та переможця п’ятого сезону телепроекту «Шанс». Чесно кажучи, я чекала, що концерт буде суперовий, але не думала, що настільки. Звучали пісні, що увійшли до дебютного альбому П.Табакова, а також нові рок-балади та нові ліричні пісні, що увійдуть до наступної платівки. З новинок мене найбільше зачепила за живе пісня «Відлітай». Мабуть, кожна людина, слухаючи пісню або читаючи книгу, інколи бачить у тому відображення якоїсь своєї життєвої історії&#8230;</font></span></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><font size="3"><font face="Times New Roman"><span>У концерті приймав<span>  </span>участь також чоловічий вокальний хор «Орфей», у виконанні якого звучали українські та зарубіжні хіти минулих років. Разом Павло та «Орфей» виконали безсмертну пісню групи &#8221;</span><span>Queen</span><span>&#8221; &#8221;</span><span>Bohemian</span><span></span><span>Rhapsody</span><span>&#8221;. При чому виконання було настільки якісним, що анітрохи не поступалося оригіналу. Зал аплодував стоячи, а артист пообіцяв, що це був перший, але не останній їх концерт у Хмельницькому і що взимку вони обов’язково завітають у місто над Бугом ще і з Різдвяними колядками.</span></font></font></p> <p style="margin:0cm 0cm 0pt;"><span><font face="Times New Roman" size="3">Після концерту усі бажаючі мали нагоду отримати автограф та сфотографуватися з виконавцем. Збираючись через день піти на фінальний гала-концерт «Шанс-10», я запитала, чи прийматиме Павло у ньому участь. Він відповів, що так, і що всю енергетику та емоції, які він віддавав хмельницьким слухачам, вкладе в ту одну пісню, яку виконуватиме на концерті «Шансу».</font></span></p> Mon, 26 May 2008 20:32:13 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/45113.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/41657.html Травневими святами мені довелося відвідати красиве місто на Західній Україні - Чернівці. Думка поїхати туди з'явилася у мене після перегляду теми про Чернівці у блозі Алінусі :). Місто вразило мене своєю красою, особливо сподобалася мені архітектура. Чимось будівлі Чернівців нагадали мені Львів, тільки у Львові вулички вужчі. У Чернівцях дуже гарна центральна площа. Її окрасою , крім численних зелених насаджень, є театр О.Кобилянської. Дуже сподобався мені і парк ім. Шевченка, а у ньому особливо гойдалка у вигляді серця із написом &quot;Я тебе кохаю&quot;, чудове місце для романтичних пар. Але найбільше у Чернівцях мені сподобався університет ім. Ю.Федьковича. У кінці нашої поїздки в нас була екскурсія територією цього університету. Він схожий на справжній казковий палац. Я по-доброму позаздрила тим студентам, які навчаються там. У одній з будівель нині знаходиться церква неймовірної краси із однією з найкращих акустик. Усе дуже сподобалось. Ось тільки шкода, що ми провели там мало часу, адже 7 годин мало для того, щоб подивитися місто. Проте і на це слід дивитися з оптимістичної точки зору: те, що ми так мало часу провели в Чернівцях - це привід ще раз туди повернутися :) Mon, 12 May 2008 11:38:13 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/41657.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/34110.html На жаль, трапляється так, що люди, з якими тебе зводила доля і до яких ти встиг прив'язатися і звикнути, раптово йдуть з твого життя. Причини на це бувають різні. Хтось іде, бо його кличуть нові горизонти, нові успіхи і досягнення. За цих людей можна порадіти. А хтось іде тому, що іншого виходу немає, просто мусить піти, бо так судилося. Але з яких би причин вони не віддалялись від тебе, відпускати їх завжди важко, бо знаєш, що після цього сподіватися можна лише на рідкісні зустрічі, переписку по мейлу і телефонні дзвінки у свята. За все життя ми зустрічаємо тисячі людей. Хтось іде назустріч нам, хтось поруч із нами, з кимось лише перетинаємось на деяких життєвих перехрестях для того, щоб пережити якийсь відрізок часу. Чиєсь ім'я ми можемо не згадати, зустрівши знову через багато років, а хтось, будучи із нами не так і довго, лишає помітний слід у житті. Та чому саме цих, таких потрібних і дорогих нам людей часто від нас відділяють сотні кілометрів? Wed, 09 Apr 2008 11:20:40 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/34110.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/33942.html Продовжуючи теми, які започаткувала lana (Парад поп-блондинок и Парад поп-брюнеток), я вирішила зробити і опублікувати фотопідбірку брюнетів нашої сцени. Хоча, не тільки нашої. До цієї підбірки залучила також фото зірок сусідніх нам Білорусії та Росії. І команду поп-співаків вирішила &quot;розбавити&quot; нашими рок-виконавцями, оскільки брюнетів на сцені значно менше, ніж брюнеток,а якщо обмежуватися ще й стилістичними рамками, то до підбірки взагалі увійде небагато фотографій. Отже, від слів переходжу до вже згаданих фото. І звісно, чекаю, ваших думок Tue, 08 Apr 2008 17:51:55 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/33942.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/32034.html <p>Вирішила погодка з нас пожартувати. Ще вчора світило таке гарне по-справжньому весняне сонце, а сьогодні йде дощ. Більш того, коли я виходила на роботу, він навіть перетворився на мокрий сніг. Не бажаючи змокнути, я вирішила під'їхати на роботу тролейбусом, хоча пішки мені йти не так вже й довго і я зазвичай хожу пішки. Тролейбуса мені довелося чекати недовго і я вирішила, що мені пощастило. Але коли на перехресті він раптом різко загальмував і всі, хто їхав у ньому похилилися на 45 градусів..., подумала, що краще мені було все ж таки йти пішки. Тоді, принаймні, ніхто б не вдарив мене ліктем по ребрах. Розумію, що ненавмисне, але менш боляче від цього не стало. Додому однозначно піду пішки, якою б не стала погода до вечора - годі з мене травматизму на сьогодні</p> Tue, 01 Apr 2008 11:50:49 +0300 http://oksanamilashka.hiblogger.net/32034.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/27025.html <p>7 березня в Хмельницькому відбувся концерт Наталки Валевської, який став справжнім подарунком для усіх її земляків, а особливо - землячок напередодні їхнього свята. Ось деякі фото з концерту</p> Mon, 10 Mar 2008 15:44:26 +0200 http://oksanamilashka.hiblogger.net/27025.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/22120.html Кохання з першого погляду... Чи існує воно? Саме таке питання я вирішила поставити сьогодні, у день закоханих. Наприклад, у моєму житті такого не бувало. Звичайно, якісь почуття з першого погляду у мене також з'явлвлися, але їх не можна назвати справжнім коханням. Швидше, то були просто симпатії, або закоханість, яка рано чи пізно проходила. А чи траплялося таке з вами? Можливо, хтось, вперше побачивши свою полловинку, зрозумів, що це його доля. Мені буде цікаво прочитати ваші думки з цього приводу у цій темі. Thu, 14 Feb 2008 15:54:41 +0200 http://oksanamilashka.hiblogger.net/22120.html http://oksanamilashka.hiblogger.net/21048.html Вже вкотре переконуюсь, що мрії здійснюються, якщо дуже цього бажати :) Півроку тому здійснилася моя мрія про комп'ютер, про який я мріяла довгих шість років. Сьогодні здійснилася чергова моя мрія - у мене з'явився цифровий фотоапарат. Ще минулого тижня я лише просила порадити мені, що краще обрати, а ось сьогодні вже тримаю його в руках. Ну хіба ж не диво? Sat, 09 Feb 2008 16:41:52 +0200 http://oksanamilashka.hiblogger.net/21048.html